Валерій Сергійович Маркус – український військовий, письменник, блогер і мандрівник, співзасновник благодійного фонду Markus Foundation. Службу він розпочав у 2011 році в 25-й бригаді ДШВ, а з березня 2014 року брав участь у боях на сході, зокрема за Краматорськ, Вуглегірськ і Дебальцеве. Відео про побут побратимів стали початком його YouTube-блогу , а книга «Сліди на дорозі», що вийшла у 2018 році, стала бестселером.
Після повномасштабного вторгнення 2022 року він повернувся до війська й став головним сержантом 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» . У 2022 році Forbes Україна включив його до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» , а у 2026 році Маркус здобув призові місця на чемпіонаті України з пауерліфтингу федерації UPC.
| Повне імʼя | Маркус Валерій Сергійович |
| Псевдонім | Валерій Ананьєв (2014–2020); справжнє прізвище повернув у 2020 році |
| Дата народження | 14 липня 1993 року |
| Місце народження | Первомайськ на Миколаївщині |
| Діяльність | Військовий, письменник, блогер, мандрівник, альпініст |
| Бойовий досвід | З 8 березня 2014 року; бої за Краматорськ, Жданівку, Вуглегірськ, Шахтарськ, Дебальцеве |
| Роки служби | – 2011–2016: 25-та бригада ДШВ; у 2016 році після поранення та лікування звільнений зі ЗСУ за станом здоров’я. – З лютого 2022 року: повернувся до війська з початком повномасштабного вторгнення. – 2023 рік: залишив посаду в бригаді «Маґура» та продовжив службу в ГУР МО |
| Нагороди та відзнаки | – Пам’ятний знак «За воїнську доблесть» (2014) — за штурмові дії в районі Дебальцевого на Донеччині. – Іменна вогнепальна зброя (№ 972, 2022) — за бої у складі 30-ї ОМБр. – Відзнака МОУ «Вогнепальна зброя» (№ 15) — за бої в Бахмутському районі. – Відзнака «Хрест повітряних сил» (№ 1168) — за оборону об’єкта Повітряних сил ЗСУ. – Нагрудний знак «Повітряні сили Збройних сил України» (№ 585) від Командувача Повітряних сил ЗСУ. – Медаль «За особливу службу» III ступеня від Командувача Сухопутних військ (№ 58, 2022). – Почесний нагрудний знак «Хрест заслуги» (№ 1419, 2023) — за штурмові дії в Запорізькій області. |
| Посада в «Маґурі» | Головний сержант 47-ї ОМБр; у липні 2023 року написав рапорт про переведення на нижчу посаду |
| Книга | «Сліди на дорозі», вийшла 13 серпня 2018 року |
| Подорожі | 2017 — Шлях святого Якова (~2000 км); 2019 — Скандинавія (~3500 км) |
| Фонд | Співзасновник та ідеолог Markus Foundation |
| Медіа | YouTube-блог, що виріс з відео про побут десантників |
| Рейтинги | Forbes «30 до 30: обличчя майбутнього» (2022) |
| Спорт | Чемпіонат України з пауерліфтингу UPC (2026), категорія до 82,5 кг, 3-тє місце в абсолютній першості |
Біографія Валерія Маркуса
Валерій Маркус народився 14 липня 1993 року. Більшість джерел називають місцем народження Первомайськ на Миколаївщині, за іншими даними, це Луганщина. У дитинстві він захоплювався боксом і футболом, а в шкільні роки брав участь у місцевих боксерських турнірах. Уже в 15 років Валерій мріяв про повітряно-десантні війська.
Він прагнув бути серед «найкрутіших хлопців на планеті» і не відкладав мрію: наступного дня після 18-річчя прийшов до військкомату. З вересня 2011 року він почав службу в 25-й бригаді ДШВ, де захопився силовими видами спорту та виступав на змаганнях з гирьового спорту серед військових.
Коли до кінця контракту лишалося пів року, почалося російське вторгнення, і 8 березня 2014 року Маркус отримав перший бойовий наказ та потрапив на фронт під Слов’янськом. Під час служби він вів відеоблог, у якому показував армію такою, як вона є, без прикрас і без перебільшень. Після госпіталізації у 2016 році його звільнили зі ЗСУ, а далі були мандрівки шляхом святого Якова, книга «Сліди на дорозі» та повернення до війська після повномасштабного вторгнення 2022 року.
Війна 2014 року та початок блогу Валерія Маркуса
Навесні 2014 року двадцятирічний десантник Валерій Маркус отримав перший бойовий наказ. До кінця контракту в 25-й бригаді ДШВ тоді залишалося пів року, а 8 березня 2014-го він потрапив на фронт під Слов’янськом.
Того року у складі бригади він брав участь у боях за Краматорськ, Слов’янськ, Дебальцеве, Жданівку, Вуглегірськ, Шахтарськ, Добропілля та Комунар. За штурмові дії під Дебальцевим його нагородили пам’ятним знаком «За воїнську доблесть».
Влітку 2014 року Ігор Гіркін призначив винагороду за його вбивство. Щоб захистити рідних, Валерій змінив прізвище в соцмережах на «Ананьєв» і прибрав місце народження. Справжнє прізвище він повернув лише у 2020 році. Закінчивши контракт, він не залишив армію і прослужив ще два роки.
Під час служби Маркус знімав відео про побут і життя побратимів, а також про звільнення Вуглегірська й Дебальцевого. Він прагнув показати армію такою, як вона є: не перебільшував жахів війни й не применшував помилок командування. З цих відео виріс YouTube-блог.
Він перетворився на платформу, де Валерій ділиться життям, викладає інтерв’ю й подкасти з відомими українцями та коментує політичні події. У джерелах є розбіжність у датах: Вікіпедія говорить про відеоблог ще під час служби в зоні АТО, а персональний сайт Маркуса датує перше відео на YouTube вереснем 2015 року.
Подорожі Валерія Маркуса та книга Сліди на дорозі
Після звільнення з армії Валерій Маркус пішки пройшов 2000 км Шляхом святого Якова, а 13 серпня 2018 року видав книгу «Сліди на дорозі». Тираж у 5000 примірників розкупили за три тижні, а до 2024 року продали понад 100 тисяч копій.
Шлях святого Якова
У 2017 році Маркус вирушив у пішу подорож довжиною 2000 км з Парижа до мису Фіністерре, через Францію та Іспанію. Мандрівка була способом осмислити три роки війни. Стрічка «Вільна людина. Проща» так і описує задум: структурувати пережите та знайти спокій на легендарному шляху пілігримів.
Книга «Сліди на дорозі»
Писати «Сліди на дорозі» Валерій Маркус почав у 2015 році ще на війні. У лютому 2018-го він завершив рукопис, але не дійшов згоди з жодним українським видавництвом. Тому він разом із близькими друзями сам узявся за підготовку книги до друку. 13 серпня 2018 року книга надійшла у продаж і одразу стала бестселером.
Увесь тираж у 5000 примірників розкупили за перші три тижні, що для українського книжкового ринку було великим успіхом. З вересня 2018 року розпочався всеукраїнський тур автора на підтримку книжки. Видання вийшло в «Нашому форматі».
Станом на початок 2024 року в Україні продали понад 100 тисяч друкованих примірників, книга витримала 19 перевидань і перекладена п’ятьма мовами, ще чотири мови в роботі. Існують також аудіокнига, яку начитав сам автор, та електронна версія. Книгу представили як свідчення очевидця про війну на Сході з описом армійської буденності та щирою розповіддю. Її примірник зберігають у Музейному фонді України.
Скандинавія, Африка та інші вершини
У 2019 році Маркус пішов у мандрівку довжиною 3500 км горами Скандинавії, за полярне коло до Північно-Льодовитого океану. Того ж року він піднявся на Кіліманджаро, найвищу вершину Африки. У січні 2022 року підкорив Аконкагуа в Південній Америці. Так він пройшов дві з семи «Вершин світу».
Фільм «Вільна людина» і плани на Еверест Валерія Маркуса
Мандрівки Маркуса лягли в основу документальних проєктів. Режисер Сергій Дмитренко зняв фільм-портрет «Вільна людина. Проща» (2022) про шлях святого Якова. Окремо в документах Українського культурного фонду згадується проєкт «Вільна людина. Горизонт». У травні 2022 року Валерій планував експедицію на Еверест, але 24 лютого Росія почала повномасштабне вторгнення, і сходження скасували.
Повномасштабне вторгнення і «Маґура»
Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року Маркус Валерій повернувся до війська: спочатку служив у складі 30-ї ОМБр, а згодом перейшов до 47-го батальйону . Там він обійняв посаду головного сержанта батальйону, а коли на його базі виросла бригада «Маґура», став головним сержантом 47-ї окремої механізованої бригади.
Він брав участь у формуванні частини, зокрема в розбудові її сержантського корпусу. У липні 2023 року Маркус написав рапорт і попросив перевести його на нижчу посаду за власним бажанням. Він скаржився на «систематичне приниження сержантського корпусу».
Markus Foundation
Markus Foundation – благодійний фонд, співзасновником та ідеологом якого є Валерій Маркус. Він забезпечує потреби військових 47-ї окремої механізованої бригади. Фонд виник у 2022 році, коли Маркус допомагав формувати 47-й батальйон, який згодом розширили до бригади .
Наприкінці травня 2022 року він розповів у соцмережах про потреби підрозділу, а за дві доби написав: «Шановна шляхто, за дві доби ви зібрали 43 мільйони гривень» . Серед проєктів фонду — 55 пікапів Toyota Hilux для 47-ї, які подолали понад 4300 км з Азії . Тисячі бійців 47-го штурмового полку фонд озброює, навчає й одягає .
У 2022 році Forbes Україна включив Маркуса до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» . Юридично це «Благодійний фонд “Маркус Фундейшн”», серед уповноважених осіб у реєстрі YouControl названо Маркуса Валерія Сергійовича.
Спортивні досягення Валерія Маркуса
Спортивний шлях Валерія Маркуса почався з боксу в шкільні роки та змагань з гирьового спорту під час служби в Десантно-штурмових військах . У 2026 році він узяв участь у київському чемпіонаті України з пауерліфтингу федерації UPC, де змагалися понад 250 спортсменів, і посів третє місце в абсолютній першості.
У категорії до 82,5 кг (власна вага 81,9 кг) він показав у становій тязі 230 кг, а сума триборства сягнула 542,5 кг, що відповідає нормативу кандидата в майстри спорту. У протоколі чемпіонату України з тяги його результат становить 220 кг.
Читайте також
Суспільне життя України формують не лише важливі політичні рішення, а й люди, які щодня працюють у медіа, волонтерстві, культурі та громадських проєктах. Тим, хто хоче більше дізнатися про шлях відомих українців, їхню кар’єру, особисте життя та діяльність у складні для країни часи, варто прочитати матеріал про Володимира Зеленського. У ньому зібрано основні відомості про його професійний шлях, роботу в творчій індустрії, прихід у політику, президентську діяльність, родину та ключові події, що вплинули на формування його публічного образу.
Не менш цікавою є історія Сергія Притули — телеведучого, громадського діяча та одного з найвідоміших українських волонтерів. Більше про його медійну кар’єру, особисті факти, громадянську позицію та масштабні ініціативи допомоги можна дізнатися у статті про Сергія Притулу. Його приклад показує, наскільки важливими можуть бути довіра аудиторії, системна робота та вміння об’єднувати людей навколо спільної мети. Матеріал буде цікавим читачам, які стежать за українськими медіа, волонтерськими проєктами й сучасними суспільними процесами.
Окрім новин, біографій і матеріалів про публічних осіб, багатьох користувачів цікавить сфера цифрових розваг. Для ознайомлення з цією тематикою можна переглянути огляд азартних ігор на гроші з виведенням коштів. У матеріалі розглядаються онлайн-слоти та ігрові автомати, особливості гри на реальні гроші, способи поповнення рахунку, варіанти виведення коштів і базові принципи відповідального ставлення до азартних розваг. Важливо пам’ятати, що азартні ігри доступні лише повнолітнім користувачам, пов’язані з фінансовими ризиками та не є способом гарантованого заробітку.
- Валерій Маркус - 1 Жовтня, 2026
- Українська Повстанська Армія - 29 Вересня, 2026
- MTV Video Music Awards (VMA) - 28 Вересня, 2026
